Легендарний екс-наставник Дніпра: Я тренував команду мафіозі Без рубрики


У відвертій розмові з Максимом Розенком знаменитий український тренер Леонід Колтун розповів, як у Китаї боролися з корупцією у футболі, хто спробував зробити з нього «ручного» тренера і що йому дав досвід роботи в Піднебесній.

Віза за годину

– Леоніде Яковичу, у Китаї ви опинилися в 2000 році. Як це відбулося?

– Випадково. З української тренерської орбіти я випав у 1999-му, після того, як за особистою ініціативою пішов з поста наставника Дніпра. Кілька місяців був у творчій відпустці. Потім щастя впало на мене прямо з неба. В одному з київських ресторанів разом з Анатолієм Бузником зустріли професора з Національного університету фізичного виховання і спорту.

«Побачивши кров Жиздика, народ просто озвірів». Леонід Колтун – про Дніпро 80-х, страшну ніч у Ташкенті і договірняки

У нього в аспірантурі працював китаєць, який у Піднебесній займав високе становище і мав стосунок до команди Цзянсу Сайнті (тепер Цзянсу Сунін, – Футбол 24) з міста Нанкін. Китаєць сидів у ресторані поруч з професором. Розговорилися. З’ясувалося, що команді потрібен новий тренер. Азіат запитав, чи готовий завтра вилітати в Нанкін. Я був готовий. Представник Піднебесної прямо з ресторану зателефонував президентові клубу. Вже наступного дня ми вирушили в Китай. Візу китаєць мені оформив за годину.

– Якось занадто легко вийшло.

– Складнощі були попереду. Я їхав на «перегляд». Мав тренувати молодіжну команду. Правда, зарплату запропонували таку, що більшість тренерів української Прем’єр-ліги мені б позаздрили. Але перш ніж мова зайшла про гроші, тричі зустрічався з керівниками фірми, яка фінансувала команду. Розповідав їм по 4 години на кожній зустрічі, як буду тренувати, на які результати розраховую, що потрібно змінити в команді. Потім з’ясувалося, що з тренером першої команди Желько Баньячем виникли якісь проблеми. І мені запропонували очолити першу команду.

– Хто фінансував Цзянсу Сайнті?

– Велика компанія, що спеціалізувалася на суднобудуванні, машинобудуванні і легкій промисловості. Компанія орендувала для клубу базу з десятьма полями. Також у нашому розпорядженні був просторий манеж і готель з їдальнею. 40-тисячний стадіон, на якому команда проводила домашні матчі. У середньому на кожен поєдинок приходили 35 тисяч уболівальників.

– Більшу частину часу команда проводила на базі?

– До мене китайці проводили там шість днів у тиждень. Ходили парами за руку в їдальню і на тренування. Як діти в таборі або школі. Лише по неділях хлопців, у яких вже були сім’ї, відпускали до рідних. Я цей режим намагався трохи полегшити.

Як 100 тисяч доларів перетворюються в 10

– Яке місце в китайській ієрархії посідав Цзянсу?

– Команда грала у другому за рангом дивізіоні. Мій прихід багато хто сприйняв «у багнети». Генеральним директором клубу виявився відомий китайський мафіозі, який хотів зробити з мене ручного тренера. Мені влаштували кілька іспитів. Намагалися знайти якісь вади в моїй кваліфікації. Але я успішно пройшов випробування і підписав контракт.

– На який термін?

– На 4 місяці – до кінця першості. З підписанням угод китайці максимально перестрахувалися. За час роботи в Піднебесній укладав з клубом контракт шість разів!

– Як вам вдалося переконати засновників Цзянсу Сайнті, що з вибором українського тренера вони не помилилися?

– За друге коло ми піднялися з сьомого місця на перше. Фінішували третіми. Три команди набрали однакову кількість очок. Залишилися на третьому місці за додатковими показниками – співвідношенням забитих і пропущених м’ячів. Для виходу в елітний дивізіон не вистачило одного забитого м’яча.

– Для вас це було ударом?

– Ще й яким! До того ж це сильно позначилося на розмірі преміальних. За перше місце мені як головному тренеру обіцяли 100 тисяч доларів. За друге – 50 тисяч. За третє – тільки 10 тисяч.

– Що для вас було найскладнішим на початковому етапі роботи?

– Розрізняти підопічних – для мене всі вони були на одне обличчя. Довелося розпорядитися, щоб на тренуваннях вони грали у футболках з номерами. Так їх ідентифікував. Але поступово з цим завданням впорався.

Футбол повертається! Південна Корея здолала вірус і розпочинає чемпіонат, екс-наставник Карпат захищатиме титул

Непросто було звикнути до клімату – на півдні Піднебесної неймовірна спека. Днем – просто плавильна піч: вище 40 градусів у затінку. При тому, що типовий розпорядок дня в Китаї: сніданок – о 8:00, обід – в полудень, вечеря о 18:00. Клімат, життєвий уклад – все інше.

«Китайців називав українськими іменами. Умовний Мик Чин Ер став Миколою»

– Китайську футбольну громадськість здивував підйом Цзянсу Сайнті?

– Звучали різні версії з цього приводу. На один з наших поєдинків навіть була запрошена бригада арбітрів з Південної Кореї. Це сталося вперше в історії Китаю. Однак рецепт перемог був простий – мені вдалося налагодити командну дисципліну і урізноманітнити тактичний вишкіл гравців. Знизив тривалість тренувань. До мого приходу в Санті практикувалися тригодинні заняття. Але збільшив їх інтенсивність. Це принесло свої плоди.

– Скільки в команді було легіонерів?

– Троє – таким був ліміт у нашому дивізіоні. Два бразильці і ​​нігерієць. Намучився з ними! Південноамериканці на першому ж занятті відмовилися тренуватись. Мотивували відмову накопиченою втомою. Довелося їх струснути. Трохи підтягнув. Але дисципліна все одно не стала їхньою фішкою. Довелося продавати. Працевлаштували в Європі – одного в Порту, іншого в швейцарський Ксамакс.

– З місцевими гравцями швидко знайшли спільну мову?

– Тільки-но почав їх розрізняти. Прізвища було непросто вивчити, називав їх українськими іменами. Умовний Мик Чин Ер став Миколою, Пет Янг Хол – Петром. Також команді довелося вивчити кілька наших слів. Що таке передача, пас вони розуміли. Воротареві було 33 роки. Любив випити, погуляти. Грав у карти. Все йшло до завершення кар’єри. Поговорив з ним відверто. Сказав, що вірю в його талант. Хлопець змінився. Почав грати так, що до нас подивитися на нього зачастили скаути клубів Суперліги.

– Підопічні часто порушували спортивний режим?

– Особливих ексцесів не було. Хлопці пили пиво, причому в помірних дозах. До нас їм дуже далеко.

– З харчуванням на базі все було нормально?

– Спочатку – не дуже. База була за містом, кухар сільський. Хтось збагачувався на цьому. Та ж система, що і у нас. Бачу – футболісти ходять голодні. Довго терпів, але потім сказав, мовляв, команда буде жити в місті перед грою. А в місті – це означає шведський стіл. Їж, скільки забажаєш. Команді це сподобалося. Стали виїжджати у місто на день раніше. П’ятизірковий готель, харчування. Життя вдалось. Мій авторитет в команді ще більше зріс.

– Українських гравців запрошували?

– У 2004 році півсезону грав Нагорняк. Сергій прийшов вільним агентом, але все одно непогано заробив. Також взяли хлопця з Бородянки.

Сергій Нагорняк

– Незадовго до вашого приїзду у китайській лізі відбувся цілий ряд скандалів з договірними матчами.

– Так, але місцева влада швидко навела порядок. Суддям було офіційно оголошено: протягом тижня віддати у федерацію всі хабарі, отримані від клубів. Принесли близько 3 мільйонів юанів. Один рефері не здав 45 тисяч, то його посадили на десять років. По-моєму, так і помер у в’язниці.

– Посадили тільки суддів?

– Ще президента федерації і п’ять його заступників. Один наклав на себе руки. Розслідування тривало два роки, прослуховували телефони суддів і функціонерів.

– Був скандал і з вашим Цзянсу Сайнті. Ви в курсі?

– Наш генеральний директор вирішив продати гру. Тож його і ще п’ятьох гравців дискваліфікували довічно. Завдяки йому і поїхав з Китаю. Цей мафіозі зробив моє перебування в команді нестерпним. Ще й «лівих» легіонерів весь час намагався підсунути – напевно мав свій інтерес. Коли президент компанії-засновника клубу змінив місце роботи, я зрозумів, що мої дні в команді закінчуються.

«Вийшли на поле і обкакались»: правила футболу Олександра Лукашенка – останнього диктатора Європи

– Загалом у Цзянсу Сайнті нормально заробили?

– Більше, ніж за всю свою 25-річну тренерську кар’єру. Скільки обіцяли, стільки й платили. Розрахунок проводився 28-го числа кожного місяця. Гроші на карту, знімав у банку. Важко було в іншому – поспілкуватися, посидіти нема з ким. Китайську так і не вивчив. Дуже складна мова. Зараз, правда, про цей етап кар’єри згадую з ностальгією. У Піднебесній навчився того, чого мені не вистачало в моїй ігровій і тренерській кар’єрі – терпіння. Ця риса характеру вже більше 15 років дуже допомагає мені в житті.

Китайська тренерська чехарда

Леонід Колтун був єдиним в історії Цзянсу Сайнті фахівцем, який тричі очолював команду. Вперше це сталося в 2000 році, коли українець змінив на тренерському містку югослава Желько Баньяча.

У 2001 році Колтун поступився місцем сербу Бошко Антічу, який попрацював зовсім недовго.

Наступником став китаєць Лі Пін’юй. Його у 2002 році змінив Леонід Колтун.

У 2004-му клуб довірили місцевому фахівцеві Чи Шанбінь, але в цьому ж сезоні його замінив Колтун.

У 2015-му Цзянсу Сайнті менше року тренував румун Дан Петреску. У 2017-му – італієць Фабіо Капелло (також менше року).

Максим Розенко, спеціально для Футбол 24

Легендарний екс-наставник Дніпра: Я тренував команду мафіозі
0 votes, 0.00 avg. rating (0% score)